Розроблено теоретичні підходи до адаптації європейського досвіду вирішення мовних питань на регіональному рівні України, зокрема принципу додатковості, відповідно до якого рішення про застосування мови приймаються на рівні місцевого самоврядування в межах чинного законодавства. Обгрунтовано статутність додаткової мови, сутність якої полягає в державній підтримці розвитку мови як засобу комунікації у разі задоволення специфічних етнонаціональних потреб, коли вона не є мовою державних установ, у т.ч. в державних навчальних закладах і засобах масової інформації. Удосконалено підходи до утвердження української мови на державному та регіональному рівнях як інституту державності та засобу міжнаціонального спілкування. Запропоновано форми розширення сфери застосування української мови в регіонах шляхом запровадження сучасних технологій і механізмів реалізації державної мовної політики та вдосконалення чинного законодавства.

  Скачати повний текст